Кількість абзаців - 53 Таблиця поправок


Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (Повторний розгляд з пропозиціями (вето) Президента України)

№ п.п. Редакція, прийнята в першому читанні Пропозиції Висновки Остаточна редакція
0. ЗАКОН УКРАЇНИ      ЗАКОН УКРАЇНИ  
1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України      Про внесення змін до деяких законодавчих актів України  
2. Верховна Рада України постановляє:      Верховна Рада України постановляє:  
3. І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:      І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:  
4. 1. У Законі України "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст. 156, № 37, ст. 239, № 38, ст. 250, № 47, ст. 294, № 51, ст. 305, ст. 307; 1998 р., № 10, ст. 37, № 14, ст. 55, № 18, ст. 95, № 20, ст. 100, № 25, ст. 147, № 33, ст. 224, № 52, ст. 328; 1999 р., № 23, ст. 21, № 7, ст. 53, ст. 54, № 15, ст. 83, ст. 88, № 18, ст. 140, ст. 142, № 26, ст. 216, № 32, ст. 264, № 38, ст. 338, ст. 340, ст. 341, ст. 352, № 39, ст. 356, ст. 357, № 51, ст. 446; 2000 р., № 2, ст. 14, ст. 16, № 3, ст. 20, № 4, ст. 29, № 10, ст. 78, № 13, ст. 103, № 20, ст. 149, № 22, ст. 172, № 23, ст. 177, № 25, ст. 197, № 26, ст. 209, № 32, ст. 260, № 35, ст. 283, № 36, ст. 300, № 40, ст. 339, № 43, ст. 363, ст. 370, ст. 371, № 45, ст. 377, № 48, ст. 406; 2001 р., № 23, ст. 10, № 4, ст. 15, № 11, ст. 46, ст. 50, № 20, ст. 96, № 23, ст. 114, № 30, ст. 143, № 45, ст. 238, № 50, ст. 261; 2002 р., № 9, ст. 68, № 8, ст. 63, № 15, ст. 100, № 16, ст. 114, № 31, ст. 214, № 33, ст. 238, № 36, ст. 266; 2003 р., № 6, ст. 49, № 1011, ст. 86, № 14, ст. 99, ст. 103, № 24, ст. 162; із змінами, внесеними законами України від 22 травня 2003 року № 856ІV і № 857ІV):      1. У Законі України "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст. 156, № 37, ст. 239, № 38, ст. 250, № 47, ст. 294, № 51, ст. 305, ст. 307; 1998 р., № 10, ст. 37, № 14, ст. 55, № 18, ст. 95, № 20, ст. 100, № 25, ст. 147, № 33, ст. 224, № 52, ст. 328; 1999 р., № 23, ст. 21, № 7, ст. 53, ст. 54, № 15, ст. 83, ст. 88, № 18, ст. 140, ст. 142, № 26, ст. 216, № 32, ст. 264, № 38, ст. 338, ст. 340, ст. 341, ст. 352, № 39, ст. 356, ст. 357, № 51, ст. 446; 2000 р., № 2, ст. 14, ст. 16, № 3, ст. 20, № 4, ст. 29, № 10, ст. 78, № 13, ст. 103, № 20, ст. 149, № 22, ст. 172, № 23, ст. 177, № 25, ст. 197, № 26, ст. 209, № 32, ст. 260, № 35, ст. 283, № 36, ст. 300, № 40, ст. 339, № 43, ст. 363, ст. 370, ст. 371, № 45, ст. 377, № 48, ст. 406; 2001 р., № 23, ст. 10, № 4, ст. 15, № 11, ст. 46, ст. 50, № 20, ст. 96, № 23, ст. 114, № 30, ст. 143, № 45, ст. 238, № 50, ст. 261; 2002 р., № 9, ст. 68, № 8, ст. 63, № 15, ст. 100, № 16, ст. 114, № 31, ст. 214, № 33, ст. 238, № 36, ст. 266; 2003 р., № 6, ст. 49, № 1011, ст. 86, № 14, ст. 99, ст. 103, № 24, ст. 162; із змінами, внесеними законами України від 22 травня 2003 року № 856ІV і № 857ІV):  
5. 1) у статті 1:      1) у статті 1:  
6. в) у пункті 1.4 та тексті Закону слова "продаж товарів", "продаж послуг (робіт)" в усіх відмінках замінити відповідно словами "поставка товарів", "поставка послуг" у відповідних відмінках, крім випадків, коли термін "продаж товарів (робіт, послуг)" використовується для означення цивільно-правового договору купівлі-продажу;   -1- Президент України
 Законом пропонується в тексті Закону України "Про податок на додану вартість" слова "продаж товарів", "продаж послуг (робіт)" замінити словами "поставка товарів", "поставка послуг", крім випадків, коли термін "продаж товарів (робіт, послуг)" використовується для означення цивільно-правового договору купівлі-продажу (підпункт "в" пункту 1 статті 1 розділу І Закону). Це суперечить вимогам юридичної техніки, оскільки чітко не визначає норми Закону, до яких пропонується внести зміни. Ураховуючи, що термін "поставка товарів" включає будь-які операції, які здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, то розмежувати такі норми під час застосування Закону на практиці буде неможливо, що неминуче призведе до неоднакового, часом помилкового, використання таких норм.  		Враховано   І. в) у пункті 1.4 та тексті Закону слова "продаж товарів", "продаж послуг (робіт)" в усіх відмінках замінити відповідно словами "поставка товарів", "поставка послуг" у відповідних відмінках".  
7. 1.13. Безмитний магазин - пункт роздрібного продажу товарів (супутніх послуг), який знаходиться під митним режимом, відповідно до якого товари (супутні послуги), не призначені для споживання на митній території України, ввозяться, знаходяться та поставляються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні (крім залізничних та пішохідних митних переходів), відкритих для міжнародного сполучення, а також на авіаційному, морському (річковому) транспортному засобі, який виконує міжнародний рейс, інших зонах митного контролю, визначених митними органами згідно з Митним кодексом України, без справляння ввізного мита, цього податку, а також інших податків і зборів, базою оподаткування яких є вартість таких товарів (супутніх послуг), заходів нетарифного регулювання та ліцензування діяльності з роздрібного продажу окремих видів товарів, у тому числі підакцизних".   -2- Президент України
 Також Закон України "Про податок на додану вартість" доповнюється визначенням терміну "безмитний магазин", у той час як у Митному кодексі України, що набуває чинності з 1 січня 2004 року, є термін "магазин безмитної торгівлі" і його визначення у статті 225 зазначеного Кодексу є іншим від пропонованого цим Законом (абзац четвертий підпункту "г" пункту 1 статті 1 розділу І Закону).  		Враховано   1.13. Магазин безмитної торгівлі (безмитний магазин) - пункт роздрібної торгівлі товарами (супутніми послугами), які знаходяться під митним режимом, відповідно до якого товари (супутні послуги), не призначені для споживання на митній території України, ввозяться, знаходяться та поставляються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні, відкритих для міжнародного сполучення (крім залізничних та пішохідних митних переходів), а також на авіаційному, морському (річковому) транспортному засобі, який виконує міжнародний рейс, інших зонах митного контролю, визначених митними органами згідно з Митним кодексом України, без справляння ввізного мита, цього податку, а також інших податків і зборів, базою оподаткування яких є вартість таких товарів (супутніх послуг), заходів нетарифного регулювання та ліцензування діяльності з роздрібної торгівлі товарами (супутніми такому продажу послугами), у тому числі підакцизними".  
8. 2.3. уповноважений державний орган, який здійснює продаж конфіскованого, арештованого або безхазяйного майна безпосередньо покупцю або за посередництвом іншої особи у встановленому законодавством порядку;   -3- Президент України
 Нова редакція статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає платником податку уповноважений державний орган, який здійснює продаж конфіскованого, арештованого або безхазяйного майна безпосередньо покупцю або за посередництвом іншої особи у встановленому законодавством порядку (абзац сьомий пункту 2 статті 1 розділу І Закону). Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження". Згідно зі статтею 61 цього Закону реалізація арештованого майна здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах та комісійних засадах. Разом з тим, частиною шостою статті 50 зазначеного Закону встановлено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. Крім того, стаття 43 цього Закону визначає порядок розподілу стягнутих з боржника грошових сум, який не передбачає перерахування державним виконавцем до бюджету податку на додану вартість. Ураховуючи зазначене, у разі прийняття вказаної норми зменшиться залишкова вартість сум, яка підлягає поверненню за рішенням суду, внаслідок чого унеможливиться забезпечення виконання такого рішення, що призведе до порушення прав та законних інтересів громадян, гарантованих статтею 41 Конституції України. Таким чином, пропонована норма не узгоджується з нормами Закону України "Про виконавче провадження" та не відповідає частині п'ятій статті 124 Конституції України, якою визначено, що судові рішення є обов'язковими до виконання.  		Відхилено . Звільнення від оподаткування операцій з продажу конфіскованого майна створює підстави для корупції в органах державної влади, порушує встановлені законом та Конституцією України правила боротьби з недобросовісною конкуренцією та призводить до податкових ухилень.  2.3. уповноважений державний орган, який здійснює продаж конфіскованого, арештованого або безхазяйного майна безпосередньо покупцю або за посередництвом іншої особи у встановленому законодавством порядку;  
9. б) в абзаці першому пункту 4.3:      б) в абзаці першому пункту 4.3:  
10. у першому реченні слова "до пункту перетину митного кордону України" замінити словами "до пункту першого призначення на митній території України";   -4- Президент України
 Законом також пропонується у пункті 4.3. статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" слова "до пункту перетину митного кордону України" замінити словами "до пункту першого призначення на митній території України" та надається визначення нового терміну (підпункт "б" пункту 4 статті 1 розділу І Закону). Зазначене не відповідає як вимогам чинного Митного кодексу України, так і вимогам Митного кодексу України, що набуває чинності з 1 січня 2004 року, в частині визначення такого поняття як митна вартість. До того ж визначення зазначеного терміну не може бути нормою Закону України "Про податок на додану вартість". Крім цього, у чинному законодавстві з митної справи та зовнішньоекономічної діяльності такого поняття, як "фактичне вручення вантажу імпортеру на митній території України" не існує. Адже неможливо таким чином заборонити чи обмежити право імпортера-резидента отримувати у власність товари, які передбачається імпортувати в Україну, поза межами її митної території.  		Відхилено . Зазначена пропозиція спрямована на усунення численних випадків подвійного оподаткування однієї ж самої вартості при різних базисах поставки. Зазначена пропозиція та термінологія повністю відповідають нормам 6 Директиви ЄС, що, у свою чергу, відіповідає міжнародним зобов"язанням України.  у першому реченні слова "до пункту перетину митного кордону України" замінити словами "до пункту першого призначення на митній території України";  
11. "5.1.7. поставка ліків, лікарських засобів, медичних пристосувань та медичних засобів, визначених життєво необхідними за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України."   -5- Президент України
 Законом з 1 січня 2004 року запроваджується оподаткування податком на додану вартість за ставкою 17 відсотків лікарських засобів і виробів медичного призначення, крім ліків, лікарських засобів, медичних пристосувань та медичних засобів, визначених життєво необхідними за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України (абзаци шостий і сьомий підпункту "а" пункту 5 статті 1 розділу І Закону). За прогнозними оцінками Міністерства охорони здоров'я України, це спричинить зростання оптових та роздрібних цін на 20-25 відсотків. Підвищення цін на ліки зменшить їх доступність, суттєво знизить можливість пільгового забезпечення ліками незахищених верств населення, призведе до падіння життєвого рівня населення, погіршення здоров'я нації в цілому. Серйозного впливу зазнає вітчизняна фармацевтична промисловість. Насамперед, це зумовить падіння обсягів виробництва і, як наслідок, зменшить надходження до бюджету; уповільняться темпи реалізації продукції та модернізації виробництва відповідно до вимог європейських стандартів. Зважаючи на те, що доступність лікарських засобів визначена одним із приоритетних напрямків державної політики у галузі охорони здоров'я, підвищення цін на ліки негативно вплине також на авторитет державної влади. За даними Державного комітету статистики України, в 2002 році забезпечення населення медикаментами здійснювалося більше як на 75 відсотків за рахунок коштів населення, а сума бюджетних коштів та компенсацій за відпуск лікарських засобів окремим категоріям хворих становила лише 2,7 відсотка від загальної реалізації. Що стосується переліку ліків та лікарських засобів, які мають бути визначені Кабінетом Міністрів України життєво необхідними, то на сьогодні відсутні об'єктивні критерії їх віднесення до такого переліку. Крім того, не можна не враховувати негативного досвіду Росії щодо введення на лікарські засоби податку на додану вартість за ставкою 10 відсотків. Аналіз ситуації свідчить про збільшення роздрібних цін на ліки, зменшення об'ємів продажу вітчизняних лікарських засобів, зріст тіньового ринку і масштабів фальсифікації, збільшення смертності населення. Як наслідок, депутати Державної Думи Росії у червні 2003 року рекомендували профільному комітетові внести на розгляд Думи проект федерального закону про відміну податку на додану вартість на лікарські засоби.  		Враховано   "5.1.7 поставки ліків, лікарських засобів, медичних пристосувань та медичних засобів, дозволених до продажу (обігу) на території України";  
12. Такий перелік затверджується один раз на рік до 1 липня року, попереднього звітному. За відсутності затвердженого переліку у такий строк діє перелік, затверджений для попереднього року, а за відсутності такого - пільга поширюється на всі види ліків, лікарських засобів, медичних пристосувань та медичних засобів;       
13. 5.1.8. поставки (надання) медичних послуг, визначених життєво необхідними за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, до якого не можуть бути включені послуги з:      "5.1.8 поставки (надання) медичних послуг, крім послуг з:  
14. а) косметичного лікування або косметичної хірургії (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями);      а) косметичного лікування або косметичної хірургії (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями);  
15. б) водолікування та геліотерапії, не пов'язаних з лікуванням хронічних захворювань;      б) водолікування та геліотерапії, не пов'язаних з лікуванням хронічних захворювань;  
16. в) лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;      в) лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;  
17. г) абортів, крім абортів, які проводяться за медичними показаннями або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування;      г) абортів, крім абортів, які проводяться за медичними показаннями або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування;  
18. д) операції з переміни статі;      д) операції з переміни статі;  
19. е) лікування венеричних захворювань, крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування;      е) лікування венеричних захворювань, крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування;  
20. є) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;      є) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;  
21. ж) клонування людини або її органів;      ж) клонування людини або її органів".  
22. з) поставки послуг з доставки хворих або поранених громадян, незалежно від статусу осіб, які здійснюють таку доставку, чи статусу таких хворих або поранених осіб;       
23. и) поставки медичних послуг, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановлений Кабінетом Міністрів України.       
24. Такий перелік затверджується один раз на рік до 1 липня року, попереднього звітному. За відсутності затвердженого переліку у такий строк діє перелік, затверджений для попереднього року, а за відсутності такого пільга поширюється на всі види медичних послуг, крім визначених у цьому підпункті";       
25. 6) у статті 6:      6) у статті 6:  
26. а) у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 цифри "20" замінити цифрами "15";   -6- Президент України
 Викликають зауваження і зміни, якими пропонується зменшити ставку податку на додану вартість з 20 до 15 відсотків (підпункт "а" пункту 6 статті 1 розділу І Закону), оскільки зміни внесено лише до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість", а в абзаці першому пункту 6.1 ставка 20 відсотків залишилася. Тому зазначені норми потребують узгодження.  		Враховано .  а) у пункті 6.1 за текстом цифри та слова "20 відсотків" замінити цифрами та словами "15" відсотків;  
27. При проведенні документальної перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок. При цьому носій електронної інформації повинен зберігатися платником податку протягом строку давності, встановленого законом. Платник податку повинен використовувати будь-яку з трьох найбільш поширених операційних комп'ютерних програм (систем) в Україні. Нав'язування операційних програм (систем) чи носіїв інформації з боку податкового органу або будь-якого іншого органу державної виконавчої влади платнику податку не припускається та вважається порушенням правил антимонопольного законодавства чи вимаганням хабара залежно від обставин справи";   -7- Президент України
 Абзацом тринадцятим підпункту "а" пункту 7 статті 1 розділу І Закону передбачено, що нав'язування платнику податку операційних програм (систем) чи носіїв інформації з боку податкового органу або будь-якого іншого органу державної виконавчої влади не припускається та вважається порушенням правил антимонопольного законодавства чи вимаганням хабара залежно від обставин справи. У зв'язку з цим слід зазначити, що поняття "вимагання хабара"є предметом правового регулювання Кримінального кодексу України. За одержання хабара, поєднане з вимаганням хабара, частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність. Відповідно до частини першої статті 3 Кримінального кодексу України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, а згідно з частиною третьою цієї статті злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Враховуючи наведене, слова "чи вимагання хабара залежно від обставин справи" потрібно виключити з тексту Закону.  		Враховано .  При проведенні документальної перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок. При цьому носій електронної інформації повинен зберігатися платником податку протягом строку давності, встановленого законом. Платник податку повинен використовувати будь-яку з трьох найбільш поширених операційних комп'ютерних програм (систем) в Україні. Нав'язування операційних програм (систем) чи носіїв інформації з боку податкового органу або будь-якого іншого органу державної виконавчої влади платнику податку не припускається та вважається порушенням правил антимонопольного законодавства";  
28. 9) статтю 10 викласти у такій редакції: "Стаття 10. Особи, відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету   -8- Президент України
 Законом пропонується ввести новий механізм сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) під час здійснення зовнішньоекономічних операцій, у тому числі шляхом надання платником податку податкового векселя, який визначається заходом забезпечення доставки (перевезення) товарів до митниць призначення. При цьому вимоги щодо надання будь-яких додаткових гарантій (грошових, фінансових, гарантійних листів) для забезпечення доставки (перевезення) товарів до митниці призначення не дозволяється (пункт 9 статті 1 розділу І Закону). Запропонований механізм призведе до безконтрольності за рухом коштів з боку митних органів, стане підґрунтям для зловживань з боку суб'єктів господарювання, унеможливить вчасне митне оформлення товарів та, що найголовніше - призведе до несвоєчасного надходження коштів до Державного бюджету України.  		Враховано   9) статтю 10 викласти у такій редакції: "Стаття 10. Особи, відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету  
29. 10.1. Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:      10.1. Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:  
30. а) платники податку, визначені у пунктах 2.1 та 2.4 статті 2 цього Закону;      а) платники податку, визначені у пунктах 2.1 та 2.4 статті 2 цього Закону;  
31. б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.2 статті 2 цього Закону;      б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.2 статті 2 цього Закону;  
32. в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.2 статті 2 цього Закону, розстрочується з виданням податкового векселя, платник податку, який надав такий податковий вексель;      в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.2 статті 2 цього Закону, розстрочується з виданням податкового векселя, платник податку, який надав такий податковий вексель;  
33. г) представництво нерезидента, визначеного у пункті 2.5 статті 2 цього Закону, або резидент, який є податковим агентом такого нерезидента.      г) представництво нерезидента, визначеного у пункті 2.5 статті 2 цього Закону, або резидент, який є податковим агентом такого нерезидента.  
34. 10.2. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету.      10.2. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету.  
35. 10.3. Платники податку, визначені у підпункті "б" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати), особам, відповідальним за збір та внесення податку до бюджету.      10.3. Платники податку, визначені у підпункті "б" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати), особам, відповідальним за збір та внесення податку до бюджету.  
36. 10.4. Контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими центральним податковим органом.      10.4. Контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими центральним податковим органом.  
37. 10.5. Суми податку, нараховані митним органом, підлягають зарахуванню платниками податку безпосередньо на рахунки державного бюджету (державного казначейства). Це правило також поширюється на сплату інших податків (зборів), нарахованих на митну вартість товарів (супутніх послуг) при їх імпорті (ввезенні, пересиланні).      10.5. Суми податку, нараховані митним органом, підлягають зарахуванню платниками податку безпосередньо на рахунки державного бюджету (державного казначейства). Це правило також поширюється на сплату інших податків (зборів), нарахованих на митну вартість товарів (супутніх послуг) при їх імпорті (ввезенні, пересиланні).  
38. Якщо під час імпорту (ввезення) товарів був наданий податковий вексель (простий вексель при ввезенні давальницької сировини), такий вексель є заходом забезпечення доставки (перевезення) товарів до митниць призначення. При цьому вимоги щодо надання будь-яких додаткових гарантій (грошових, фінансових, гарантійних листів) для забезпечення доставки (перевезення) товарів до митниці призначення не дозволяються.      Якщо під час імпорту (ввезення) товарів був наданий податковий вексель (простий вексель при ввезенні давальницької сировини), такий вексель є заходом забезпечення доставки (перевезення) товарів до митниць призначення.  
39. 10.6. Форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики";      10.6. Форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики";  
40. 10) у статті 11:   -9- Президент України
 У разі набрання чинності змінами до пункту 11.5 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", якими передбачено надання дозволу на розрахунки податковими векселями при ввезенні товарів для будь-яких потреб (абзац "б" пункту 10 статті 1 розділу 1 Закону), надходжень податку на додану вартість до Державного бюджету України у 2004 році від митних органів фактично не буде. У зв'язку з цим, за даними Державної митної служби України, втрати Державного бюджету України у 2004 році в грошових надходженнях від податку на додану вартість з імпортних операцій складатимуть близько 5 млрд. гривень.  		Враховано .  10) у статті 11:  
41. а) пункт 11.4 викласти у такій редакції:      а) пункт 11.4 викласти у такій редакції:  
42. "11.4. Зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування.      "11.4. Зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування.  
43. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону";      У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону";  
44. б) абзац перший пункту 11.5 після слів "на митну територію України" доповнити словами "для будь-яких потреб";       
45. в) пункти 11.7, 11.8, 11.10, 11.13 виключити;      б) пункти 11.7, 11.8, 11.10, 11.13 виключити;  
46. г) абзац другий пункту 11.9 та абзац п'ятий пункту 11.11 виключити;      в) абзац другий пункту 11.9 та абзац п'ятий пункту 11.11 виключити;  
47. д) пункт 11.12 доповнити абзацом такого змісту:      г) пункт 11.12 доповнити абзацом такого змісту:  
48. "Норми цього пункту діють з урахуванням норм пункту 12.2 статті 12 цього Закону";      "Норми цього пункту діють з урахуванням норм пункту 12.2 статті 12 цього Закону";  
49. е) підпункти 11.16, 11.17, 11.20, 11.21, 11.25, 11.26, 11.29, 11.3011.32, 11.34 і 11.35 виключити;      д) пункти 11.16, 11.17, 11.20, 11.21, 11.25, 11.26, 11.29, 11.3011.32, 11.34 і 11.35 виключити;  
50. є) доповнити статтю пунктом 11.39 такого змісту:      е) доповнити статтю пунктом 11.39 такого змісту:  
51. "11.39. Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів (послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, визначеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону.      "11.39. Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів (послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, визначеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону.  
52. Рішення про застосування цієї норми приймається такими підприємствами та організаціями самостійно один раз на рік. Заяву про своє рішення з цього питання підприємство та організація платники податку подають відповідному органу податкової служби не пізніше ніж за один місяць до початку календарного року (для новостворених підприємств та організацій не пізніше одного місяця до початку звітного кварталу)".      Рішення про застосування цієї норми приймається такими підприємствами та організаціями самостійно один раз на рік. Заяву про своє рішення з цього питання підприємство та організація платники податку подають відповідному органу податкової служби не пізніше ніж за один місяць до початку календарного року (для новостворених підприємств та організацій не пізніше одного місяця до початку звітного кварталу)".